1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.
2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.
3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі.
4. Учителеві треба пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.
Характеристика дітей з рисами обдарованості
Вони часто "перескакують” через послідовні етапи свого розвитку; у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні; рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них;
Із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета – не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підстановках; мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття; можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них; дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень свої досліджень;
у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки; можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються” в своє заняття, якщо воно їм цікаве; мають сильно розвинуте почуття гумору; постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;
визначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно; часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію; їм бракує емоціонального балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті;
У своїй діяльності я використовую творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми: повага до бажання учнів працювати самостійно; вміння утримуватись в процесі творчої діяльності; надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети; індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня; заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням; виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери;
схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі може спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності;
підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей;
надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв’язку з цим відчувають тиск з боку ровесників;
добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;
терпиме ставлення до можливого безладдя;
заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;
переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом.
При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей: неприязнь у школі часто з’являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини;
ігрові інтереси – обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники.
Як наслідок – дитина опиняється в ізоляції; заглиблення у філософські проблеми – для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей;
невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку.
Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком; прагнення до досконалості – для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості – вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного; почуття незадоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку; нереальні цілі – вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають; надмірні чутливість, вразливість; потреба в уважному ставленні дорослих; нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які сточть нижче від них в інтелектуальному розвитку.
Кiлькiсть переглядiв: 348
